Таисия Повалий, Пiсня про матiр

Таисия Повалий / Дискография / Пiсня про матiр

Редактирането е забранено от администратора на страницата

Пiсня про матiр

Музика: Олександр Морозов
Слова: Б. Олiйник

Кобзон: Посіяла людям літа свої, літечка житом,
Прибрала планету, послала стежкам споришу,
Навчила дітей, як на світі по совісті жити,
Зітхнула полегко - і тихо пішла за межу.
Навчила дітей, як на світі по совісті жити,
Зітхнула полегко - і тихо пішла за межу.

Куди ж це ви, мамо?! - сполохано кинулись діти.
Куди ж ви, бабусю? - онуки біжать до воріт.
Тая: Та я недалечко... де сонце лягає спочити.
Пора мені, діти... А ви вже без мене ростіть.
Та я недалечко... де сонце лягає спочити.
Пора мені, діти... А ви вже без мене ростіть.

Кобзон: Та як же без вас ми?.. Та що ви намислили, мамо?
А хто нас, бабусю, у сон поведе у казках?
Тая: А я вам лишаю всі райдуги із журавлями
І срібло на травах, і золото на колосках.
А я вам лишаю всі райдуги із журавлями
І срібло на травах, і золото на колосках.

Кобзон: Не треба нам райдуг, не треба нам срібла і злота,
Аби тільки ви нас чекали завждi край воріт.
Та ми ж переробим усю вашу вічну роботу, -
Лишайтесь, матусю. Навіки лишайтесь. Не йдіть.
Та ми ж переробим усю вашу вічну роботу, -
Лишайтесь, матусю. Навіки лишайтесь. Не йдіть.

Вона посміхнулась, красива і сива, як доля,
Змахнула рукою — злетіли увись рушники.
Тая: "Лишайтесь щасливі", - і стала замисленим полем
На цілу планету, на всі покоління й віки.

Разом: "Лишайтесь щасливі", - і стала замисленим полем
На цілу планету, на всі покоління й віки.

Последна редакция от dangis - 26.02.2010, 19:16